English version here: 2010 Great Fast Message

ВЕЛИКОПОСНЕ ПОСЛАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ІЄРАРХІЇ США ДО НАШОГО ДУХОВЕНСТВА, ІЄРОМОНАХІВ ТА БРАТІВ, СЕСТЕР, СЕМІНАРИСТІВ ТА ДОРОГИХ ВІРНИХ
 
Слава Ісусу Христу!
 

“Тоді він нарешті опам’ятавшись, сказав: “….Я відійду і повернуся до мого батька, і скажу йому, Батьку,я згрішив проти неба і проти тебе….” (Лука 15:17-18)
 
Нещодавно в огляді телевізійних новин з’явилася цікава розповідь про одного чоловіка, який потрапив на дивну та несподівану дорогу у своєму житті. Цей чоловік народився та виростав серед працюючого населення в одному із міст цієї країни, розташованого на східному узбережжі. Згодом, він вступив до коледжу, отримав ступінь та був забезпечений місцем праці у відомій промисловій фірмі. Він відзначався, як відданий та компетентний працівник так, що згодом його кар’єра стрімко зросла і цього молодого чоловіка було призначено віце-президентом із персоналу цієї фірми. Він одружився та придбав розкішний будинок в одному із найбагатших передмість. Здавалося, що у нього було все: гроші, здоров’я, щастя, комфорт.
 
Однак, через якийсь час його життя радикально змінилося. Несподівано його дружина пішла до іншого чоловіка, залишивши його, а його посада у фірмі стала зайвою і він втратив свою працю. Раптово він залишився без родини та кар’єри на протязі одного короткого тижня. Він був зруйнований та усвідомлював, що його життя до цього моменту було, наче, яскраво обгорнена кольоровим папером коробка, прикрашена бантами та кольоровими стрічками зовні, але порожня всередині.

Після цих драматичних подій, раптом він відчув cильне бажання повертатися додому, до міста своєї молодості. Він продав свій великий будинок і повернувся до не надто заможнього місця свого дитинства. Там він винайняв скромний двокімнатний апартамент у досить злиденному будинку та знайшов працю в місцевому кафе, не як корпоративний директор з питань продажу, але як бармен за стійкою, який приймає замовлення, наливає каву, та повертає клієнтам решту.
 
Тут його знайшов репортер та зняв на відеокамеру, як щасливого та задоволеного своїм новим життям чоловіка. “На іншому місці праці, – сказав він журналістові, – одним розчерком пера я вирішував долю, дослівно, сотень працівників, проте я не знав, жодного з них. Я ніколи не дивився жодному з них в очі чи намагався зрозуміти, що вони відчувають. Тут, стоячи за барною стійкою, Бог дає мені щодня багато чудових кількахвилинних можливостей подивитися іншій особі в очі, привітатися, подати їй каву та побажати всього найкращого”. Це – чудова розповідь про чоловіка, який, очевидно, втратив все, що осягнув своєю працею, але наново відкрив щось, що має більшу вартість, тобто, що означає справді бути людиною та, що означає ділитися своїм життям з іншими. І не є цілковитою несподіванкою те, що цей процес нового відкриття робить необхідним “повернення додому”. Цей чоловік повернувся до батьківського дому для того, щоб врешті реалізувати себе та знайти щастя в своєму житті.
 
Наука, яку подає Євангеліє в одній із неділь, яка готує нас до Великого Посту – є неділя Блудного Сина, де ми також бачимо тему “повернення додому”. Наймолодший син багатого батька, який егоїстично розтратив свою спадщину та опинився на межі бідності у далекій країні, раптово опам’ятовується та усвідомлює, те, що він залишив. “Скільки слуг у мого батька мають більше, ніж достатньо їжі, коли я тут голодую!” (Лука 15:17). І він також вирішує повернутися до батьківського дому, де в обіймах свого батька, він знаходить задоволення та щастя і наново відкриває справжнє значення того, що означає бути справді людиною, ділитися своїм життям з іншими та бути сином свого люблячого батька.
 
Кожен з нас наново переживає cкрутне становище Блудного Сина, який був у відчаї, споживаючи кукурудзяне лушпиння, та нещасного молодого чоловіка, який втратив свою роботу та родину. Кожен з нас у свій спосіб через наші власні гріхи, відходив від родинного вогнища та дому і поводився егоїстично. Ми відкинули Бога, який створив нас та піклується про нас і покладаємося лише на себе та на світ. І, якщо світ ще не відкинув нас, то не має сумніву, що він це зробить.
 
Тому Церква, у своїй давній мудрості дала нам благословенний час Великого Посту, який ми зараз починаємо, щоб ми могли легко пригадати те, що ми втратили і відновити в нас бажання та силу повернутися додому та наново відкрити любов, яку ми так холодно відкинули, любов нашого Небесного Отця. Літургічні відправи, з їх унікальним покаянним та розважальним характером, які служаться під час Великого Посту, дають нам золоту нагоду сіяти зерна пам’яті та покаяння в наших душах. Вони разом із постом, контролюванням себе, милостинею, особистою молитвою та Св. Тайною Покаяння можуть поступово заохочувати нас підніматися від нашого убогого стану та робити перші кроки у нашій подорожі додому. Під час цих тижнів, які передують святу Пасхи, наново відкриваймо значення бути справді людиною, ділитися нашим життям з іншими та значення бути дітьми люблячого Батька.
 
Ми бажаємо та молимося, щоб усі ви радісно переживали плідний час Великого Посту та радісне “повернення додому” у руки люблячого Батька, який вже поспішає по дорозі, виходячи нам на зустріч.
 
+Високопреосвященний Стефан Сорока                        
Митрополит Української Католицької Церкви у США                  
Архиєпископ Філадельфійський для українців
 
+Преосвященний Павло Хомницький, ЧСВВ (автор)
Єпископ Стемфордської єпархії
 
+Преосвященний Річард Семінак
Єпископ Чіказької єпархії святого Миколая
 
+Преосвященний Іван Бура
Апостольський Адміністратор
Пармської єпархії святого Йосафата
 
Великий Піст, 2010