English version here: 2010 Easter (pdf)

ВЕЛИКОДНЄ ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ УКРАЇНСЬКИХ КАТОЛИЦЬКИХ ЄРАРХІВ У США ДО СВЯЩЕНИКІВ, ЄРОМОНАХІВ ТА БРАТІВ, СЕСТЕР МОНАХИНЬ, СЕМІНАРИСТІВ ТА ДОРОГИХ ВІРНИХ
 
«Чи не палало наше серце в нас у грудях… Христос справді воскрес…» (Лк. 24, 32 і 34)
 
Впродовж сорока днів Великого посту наша Церква закликала нас до глибшої молитви, покаяння та доброчинності. Це не було змушенням нас до додаткових обов’язків, які би засмучували, чи дратували нас.  Скоріше – це було запрошення до перетворення.  Це було випробування зміною, удосконалення себе, щоб бути дійсно гідними зустріти й радіти переможному празнику святого Воскресіння нашого Господа.
 
Незадовго перед першим переможним Великоднім ранком була зрада, самотність, страждання,  страсті та смерть.  Віру замінили страх і сум учнів та друзів Христа.  Їхня надія була похована в гробі.  Останнім проявом любові стали заплакані жінки, що несли пахощі до гробу.  Один з найкращих уривків Євангелія, в якому йдеться про воскресіння, є подія на дорозі до Емауса. Двоє надломлених апостолів, Клеопа та Лука, сумно перемовляються дорогою про Ісусові страсті та смерть. Невпізнаний ними, наш Господь приєднується до них в дорозі й пояснює все, що відбулося. Пізніше при трапезі, після ламання хліба, двоє апостолів упізнають у Ньому Воскреслого Ісуса, і, як описано в Євангелії:  «Вони говорять одне одному, “чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”  І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, які їм сказали: “Христос справді воскрес..! ”» (Лк. 24, 32 і 34).
 
Впродовж усього періоду великопосних приготувань наша Церква поступово підводить нас до цього вражаючого Євангельського уривка, яким проголошується Воскресіння нашого Господа, Бога і Спаса Ісуса Христа.  І кожен раз, як ми чуємо цю «Добру новину», наші серця мають палати, бо ми захоплюємося всім тим, що було здійснено задля нашого спасіння.  Ми не можемо мовчати, ми не можемо тільки шепотіти про це, ми повинні голосити, і не тільки ви чи я, але всі, вся наша Церква; Христос Воскрес – Воістину Воскрес!
 
Воскресіння Христа є найкрашим доказом Божої любові до нас.  Як і Христові учні, ми усвідомлюємо, що немає Воскресіння без хреста.  Ісус мусив страждати, щоб принести нам життя.  Христова перемога над смертю це також і наша перемога, бо ми були хрещені в Його смерті й воскреснемо разом з Ним у славі.  Ми живемо згідно з Христовим Євангелієм очікуючи Його благословення та життя вічного.
 
Віра у Воскресіння провадить до життя.  Наша віра в Великдень піднімається над гробом.  Так, ми цілуємо Плащаницю зі сльозами на очах.  Ці сльози переходять в радість, бо ми віримо в воскреслого Христа.  Наш Господь живий.
 
Ми не просто раз в рік читаємо про Воскресіння, святкуємо Великдень як історичну подію, але спішимося до порожнього гробу, щоб пересвідчитися в любові, яка перемагає смерть.  Ця віри є значимою для нас сьогодні як і кожен день нашого життя.  Христове Воскресіння відбивається на нашому житті, коли ми обираємо життя над смертю.  Коли ми надаємо перевагу світлові над темінню.  Коли ми обираємо життя благодаті замість життя в гріхові.  І коли ми несемо любов туди, де є ненависть та байдужість.
 
Ми не можемо не свідчити про цю віру всім, разом, у нашій Церкві, при нашій Великодній трапезі: «Христос справді воскрес!»  З двома учнями в Емаусі, Марією Магдалиною й мироносицями, Петром та Іваном, іншими Апостолами і, врешті, з Томою, «Ми проголошуємо: “Чи не палало наше серце в нас у грудях…” Це правда. Христос воскрес!» Таїнство Воскресіння нашого Господа є найважливішим святом нашого церковного календаря. Це є празник над празниками, свято над святами.  І цього року ми благословенні можливістю святкувати Великдень усі разом, усі наші українські католицькі вірні з українськими православними братами і сестрами в Христі.  Нехай цього року наша віра у Воскресіння голосить передзвоном «Христос Воскрес!» по всіх усюдах.
 
У цей святковий, торжественний і переможний празник Великодня, ми, єпископи-пастирі Української Католицької Митрополичої Провінції США, молимося за безліч благословень, добре здоров’я й успіхи в наших щоденних зусиллях для добра наших родин, народу й Христової Церкви.  Будьмо вдячні за всю любов Всевишнього Бога до нас і за всі Його щедрі дари.
 
Нехай торжество нашого Господа: подолання Ним гріха та смерті, Його обіцянка миру й життя вічного – завжди буде з вами!
 
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
 
+Високопреосвященний Стефан Сорока
Митрополит Української Католицької Церкви у США
Архиєпископ Філадельфійський для українців
 
+Преосвященний Річард Семінак
Єпископ Чіказької єпархії святого Миколая
 
+Преосвященний Павло Хомницький, ЧСВВ
Єпископ Стемфордської єпархії
 
+Преосвященний Іван Бура (автор)
Апостольський Адміністратор
Пармської єпархії святого Йосафата
 

Великдень, 2010